Тринадцяте грудня
Тема:
Оскар Вайльд «Портрет Доріана Грея». Система образів. Роль фантастики творі. Символіка
Завдання:
1. Опрацювати відеоуроки, скласти план до твору та характеристику Доріана Грея.
Матеріали до уроків:
Експрес-урок
https://www.youtube.com/watch?v=0ZH1l-AYhlk
https://www.youtube.com/watch?v=0ZH1l-AYhlk&t=19s
Дев`ятнадцяте грудня
Тема: Контрольна робота з теми:
"Проза та поезія романтизму (Е.Т.Гофман, Волт Вітмен)"
Завдання необхідно виконати до 19 грудня 23:00
Дванадцяте грудня
Класна робота
Тема:Місце В. Вітмена в літературному процесі США. Особливості світобачення митця. Зв’язок збірки «Листя трави» з історією та життям Америки
Завдання:1.Опрацювати матеріал підручника ст.116-126.2.Переглянути відеоматеріали:Експрес-урок https://www.youtube.com/watch?v=FdI9xBUxCb0&t=1s
https://www.youtube.com/watch?v=7HGFW4N23Vs
https://www.youtube.com/watch?v=JruZ7_GxqT0
3. За підручником та відео скласти конспект. 4. Записати відео вивченого уривку напам`ять та надіслати вчителю. Конспекти надіслати також.
5. Пройти тести за творчістю В.Вітмена:
Завдання необхідно виконати до 16 грудня 23:00
2.П`яте грудня
Класна робота
Тема: Викривальний зміст твору Е.Т.А.Гофмана "Крихітка Цахес. Символіка твору
Завдання:
1.Виконати тести за змістом твору:
Завдання необхідно виконати до 6 грудня 23:00
Двадцять восьме листопада
Класна робота
Тема:Особливості сюжету й композиції повісті «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Гротескні образи. Викривальний зміст твору. Символіка.
Завдання:
1.Опрацювати відеоматеріали до уроку.
2. Прочитати повість- казку Е.Т.А.Гофмана "Крихітка Цахес".
https://www.youtube.com/watch?v=bqGmyDUpPu8
https://www.youtube.com/watch?v=6DF6k4SDNGg
https://www.youtube.com/watch?v=hOSr5KgOWNo
Двадцять перше листопада
Класна робота
Тема: Романтизм у Німеччині. Ернст Теодор Амадей Гофман (1776 – 1822) як представник гротескної течії романтизму. Віхи мистецького шляху
Завдання:
Опрацювати біографію Е.Т. А. Гофмана за підручником та наступним матеріалом:
Ернст Теодо́р Амаде́й Го́фман німецький письменник, композитор, художник, представник романтизму. Псевдонім як композитора — Йоганн Крайслер.
Юність
Народився 24 січня 1776 року в столиці Східної Пруссії — Кенігсберзі. Шлюб батьків був дивним. Батько — Крістоф
Людвіґ Гофман (1736–1797) — служив адвокатом при прусському верховному суді в Кенігсберзі.
Біографи зазначають, що він був людиною настрою, не цурався муз, але був
схильний до пиятики. Матір — Ловіза Альбертина Дерфер (1747–1796) — була жінкою надзвичайно
побожною, відлюдькуватою, зі схильністю до пієтизму. Подружнє життя цих цілковито різних людей супроводжувалося частими
сімейними скандалами, які призвели врешті-решт до того, що через декілька років
після народження сина вони розірвали шлюб. У 1778 батько разом зі старшим сином
Йоганом Людвіґом переїхав до Інстербурґа, а
Ернст-Теодор-Амадей разом з матір'ю оселились у будинку Дерферів, де й
проминули його дитячі та юнацькі роки. Матеріалів, які б свідчили про те, як
жилося хлопчикові у бабусиному будинку, збереглося обмаль. Відомо, що ані мати,
ані дядько — Отто Вільгельм Дерфер — не дуже піклувалися про
виховання хлопця. Єдиною людиною, від якої хлопчик отримував хоч трохи любові і
піклування, була тітка — Йоганна Софі Дерфер. Обстановка дерферівського
дому позначилася на характері Гофмана. Він виростав досить замкнутою дитиною,
важко сходився з людьми. Часто полишений на самого себе, він багато часу
приділяв заняттям із музики. Гофман рано продемонстрував здібності до музики і малювання. Але, не без
впливу дядька, Гофман обрав собі шлях юриспруденції, з якої все своє подальше
життя намагався вирватися і заробляти мистецтвом. У 12 років Гофман вільно
імпровізував на клавірі, органі, грав на скрипці і гамбі,
вивчав теорію музики. Домашні заняття були доповненням до основної освіти,
яку Гофман здобув, відвідуючи лютеранську школу, куди вступив у 1781 році (за іншими
джерелами — у 1782-му).
У Кенігсберзі Гофман зустрів і перше
кохання. Об'єктом його поклоніння стала Дора Гатт, старша від нього на 9 років
і вже мала 5 дітей. Гофман давав їй уроки музики і боготворив свою кохану. Саме
образ Дори Гатт вгадується у героїні-баронесі із новели «Майорат»,
написаної значно пізніше. Перше кохання принесло Гофману більше страждань, аніж
радості. Скандал, що вибухнув у кенігсберзькому суспільстві, змусив Гофмана
прийняти пропозицію з Ґлоґау. У 1796 році він покинув Кеніґсберг і
до 1798-го працював у суді міста Ґлоґау. Заняття юриспруденцією не приносили
Гофману задоволення, а перебування в товаристві дядька Йоганна Людвіга не
відповідали його духовним запитам. Єдиним порятунком залишалися заняття мистецтвом.
Саме у Ґлоґау відбулися важливі для
Гофмана зустрічі. Тут він познайомився з Йоганном Самуелем Гампе, обдарованим
музикантом, котрий, як і Гофман, змушений був служити чиновником. Дружба з Гампе пов'язувала Гофмана усе життя. Не
менш важливою була зустріч з художником Алоїзом Молінарі. Разом з ним Гофман
розписував церкву єзуїтів у Ґлоґау, а через декілька років закарбував образ
художника в новелі «Церква єзуїтів», яка з'явилася у збірці «Нічні
оповідання». Склавши у червні 1798 року іспит референтарія,
Гофман поїхав у Берлін. Шлях його пролягав через Дрезден, де він був захоплений творами Корреджо і Рафаеля.
Перший
берлінський період
Перший берлінський період життя
Гофмана припав на 1798–1800 pp. У 1800 році Гофман успішно закінчив курс юридичних наук у Кенігсберзькому університеті і пов'язав своє життя з державною
службою. У цьому ж році він покинув Кенігсберг і до 1807 року працював у різних
чинах, у вільний час займаючись музикою і малюванням. Він, як і колись,
працював у суді, але виконання чиновницьких обов'язків обтяжує його менше, ніж
у Ґлоґау, оскільки молода прусська столиця намагалася не відставати від своїх
старих європейських сестер. Взірцем для наслідування став Париж. У Берліні були театри, шуміли багатолюдні салони, в яких бурхливо обговорювали питання політики, події французької революції, велися розмови про мистецтво. Так, предметом обговорення у 1799 р. став роман Фр. Шлегеля «Люцинда»,
романтична історія про кохання. Бурхливе життя Берліна подобалося Гофману. Не
полишав він і музичних занять, удосконалюючи своє вміння у
Й. Ф. Рейхардта. Тут був написаний зінґшпіль «Маска»
(1800). Гофман спробував домогтися
постановки свого твору на сцені Національного театру, але керівник А. В. Іффпанд
відхилив пропозицію молодого композитора. Але Гофман не полишив занять
мистецтвом. Він копіював твори античних майстрів, удосконалюючись у
портретному живописі, відточував свою майстерність як розписувальник і склав у 1800 р. іспит на чин асесора, після
чого отримав направлення у Познань. Берлін Гофман покидав неохоче, але
переведення у Польщу визволяло його з-під гніту дерферівської сім'ї.
Познань
1800–1802 pp. Гофман провів у Познані. У порівнянні з Берліном це було тихе місто. Змушений займатися юриспруденцією, Гофман вважав обтяжливими ці обов'язки.
Спостережлива людина, він не міг не помітити ставлення поляків до прусських чиновників, які заполонили Познань. Гофману, серед
предків якого були люди різних національностей, був чужий пруссацький націоналізм, тому коли доля звела його з чарівною полькою
Михалиною Рорер-Тищинською, голубоокою і темноволосою Мішею, він, не вагаючись,
повінчався з нею 26 липня 1802 р. Відтоді м'яка і терпляча Михалина стала вірним другом і опорою для
Гофмана, розділивши з ним до кінця усі важкі випробування, яких у їхньому житті
було чимало.
Шлюб з полькою, дочкою
міського писаря, позбавленого місця через погане знання німецької мови, призвів до остаточного розриву із сім'єю Дерферів.
Гофман не міг більше розраховувати на підтримку впливового дядька. Непросте
становище, у якому опинився Гофман, ускладнилося тим, що на бал-маскараді в 1802 р. він поширював карикатури, позначені дивовижною портретною схожістю з відомими
у місті людьми. Автора карикатур виявили без особливих зусиль, і розправа з
людиною, яка зважилася підірвати суспільну думку, не забарилася. Разом з юною
дружиною Гофман змушений був покинути Познань.
Так вони опинилися у глухому
містечку на березі Вісли — Плоцьку. «Ув'язнення»
тривало з 1802 по 1804 pp. Найважчою у цей час була
для нього відсутність культурної атмосфери.
Розквіт як композитора
1804–1807 pp. він провів у Варшаві. Службові обов'язки, як і раніше, забирали чимало часу, але Гофман міг
впоратися з ними швидко, тому цілком присвячував своє дозвілля заняттям
музикою. Наприкінці 1804 р. він закінчив двохактний зінгшпіль «Веселі
музиканти», поклавши в основу текст романтика К. Брентано, а 6 квітня 1805 р. відбулася прем'єра. Через рік на сцені Варшавського театру був поставлений ще один
зінгшпіль — «Непрохані гості, або Канонік з Мілана». У Варшаві побачили світ і п'ять сонат Гофмана. Із «місцевого музичного
дилетанта» Гофман саме тут перетворився в одну з помітних постатей у світі,
здобув визнання широкої публіки. У Варшаві розкрилися не лише композиторські здібності Гофмана, а й його талант
як співака і диригента. Уперше за диригентським пультом варшавська публіка
побачила Гофмана 3 серпня 1806 р. під час відкриття палацу
Мнішків.
1 вересня 1808 р. Гофман прибув у Бамберг, де йому
судилося пробути до 1815 р. Посівши місце капельмейстера в театрі, який перебував у досить жалюгідному
стані, з притаманним йому ентузіазмом Гофман взявся до справи. Тут він закінчив
і поставив опери «Кохання та ревнощі», «Напій безсмертя», написав
музику до трагедії З. Вернера «Хрест над Балтикою», розпочав роботу над
оперою «Ундіна». Всього у бамберзький період він створив близько 32
великих і малих твори. У Бамберзі Гофман відкрив школу співу, як критик співпрацював зі «Загальною музичною газетою», опублікувавши в ній
у 1809 р. новелу «Кавалер Глюк».
25 серпня 1813 р. Гофман «зустрівся» з Наполеоном, який після поразки під Дрезденом переїжджав міст.
Могутнім поштовхом до творчості для Гофмана стала перемога над французами. 26 листопада 1813 р. Гофман розпочав працювати
над «дрезденською казкою» «Золотий горнець».
Після 1813 року його справи пішли
краще після отримання невеликої спадщини. Місце капельмейстера в Дрездені ненадовго
задовольнило його професійні амбіції; після 1815 він втратив це місце і
змушений був знову вступити на ненависну службу вже в Берліні. Однак нове місце
давало і заробіток, і залишало багато часу для творчості.
Відчуваючи ворожість до міщанських
«чайних» товариств, Гофман проводив більшу частину вечорів, а іноді і частину
ночі, у винарні. Вкрай зруйнувавши собі вином і безсонням нерви, Гофман
приходив додому і сідав писати; страхіття, створювані його уявою, іноді жахали
його самого. А в узаконену годину Гофман уже сидів на службі і старанно
працював.
3 серпня 1816 р. у Берліні з великим успіхом було здійснено постановку опери
Гофмана «Ундіна». Розкішні декорації до опери були виготовлені Шинкелем,
головну партію виконувала чарівна Йоганна Евніке, останнє кохання маестро.
Публіка нагородила автора першої німецької романтичної опери бурхливою овацією,
Гофман був безмежно щасливий і розчулений. Визнання як композитора було однією
з його небагатьох «хвилин слави».
Творчість Гофмана надзвичайно
самобутня й оригінальна. Не лише в німецькій, айв усій європейській літературі
жодного схожого на нього письменника не було.
Прихід у літературу. Бажання стати письменником
з'явилось у Гофмана далеко не відразу, адже перші кроки у своїй творчій
біографії він зробив як музикант і саме з музикою мав намір пов'язати своє
майбутнє. Гофман писав: «...відтоді, коли я почав писати музику, я навчився
забувати всі свої повсякденні клопоти, увесь світ. Це тому, що світ, який
виникає з тисячі звуків у моїй кімнаті, під моїми пальцями, не сумісний ні з
чим, що перебуває за його межами». Гофман - автор численних музичних творів
різноманітних жанрів, у тому числі й трьох опер, одна з яких — «Ундіна» — стала
першою німецькою романтичною оперою. Як музичного критика Гофмана цінували за
надзвичайно глибокі та вдумливі спостереження найвідоміші композито-ри Європи.
Не менш цікавим був і доробок Гофмана-живописця: чудові театральні декорації,
ілюстрації до літературних творів, портрети, а також дотепні іронічні
карикатури.
До літератури Гофман звернувся в
досить зрілому віці: у 30 років він пише єною першу новелу «Кавалер Глюк»
(надрукована у 1809 р.), а в 38-літньому віці видає тритомну збірку новел і
повістей «Фантазії в манері Калло» (1814). «Мене повністю захопила література,
— писав у цей час Гофман, — немовби у самому собі я відкрив казкове царство,
яке, виходячи з глибин мого єства, матеріалізувалося в образи і захищало мене
від натиску зовнішнього світу».
Всього вісім років тривала
літературна творчість Гофмана, але за цей період він встиг написати напрочуд
багато: новели, казки, повісті, два романи та чимало літературно-критичних
статей.
Естетичні принципи. Творчість Гофмана належить до
пізнього етапу німецького романтизму. Як і у творах інших німецьких романтиків,
у творах Гофмана домінує елемент казковості, чудодійності, але особливого
зразка. Назвавши свою першу збірку новел «Фантазіями в манері Калло», Гофман у
вступі до першого тому пояснив, що свідомо орієнтувався на творчу манеру
французького барокового живописця першої третини XVII ст. Жака Калло, у творах
якого реальність і фантастика поєднувалися так, що картини життя під його пером
поставали водночас як «щось дивно знайоме і водночас чуже». Як приклад, сам
Гофман наводив зразок одного з малюнків Калло, на якому ніс у чорта переростав
у рушницю, що націлювалась на праведника. Гофман мав на увазі таке зображення
дійсності, в якому елементи реальності подаються не у формі самого життя, а за
допомогою так званого гротескного образу, тобто образу, в якому свідомо
порушуються норми життєвої правдоподібності, протиставляються реальне та
нереальне, ті чи інші сторони зображуваного змальовуються у фантастично
перебільшеному, загостреному вигляді. Саме така художня манера притаманна
творчості Гофмана, який започаткував у німецькій романтичній літературі окрему
— гротескно-фантастичну, або гофманівську, — течію.
Літературна
спадщина
Але зростала й кількість
літературних творів. У Берліні він написав роман «Еліксир диявола» («Die Elexiere des Teufels»), новели «Піщана людина», «Церква єзуїтів», які увійшли у збірку
«Нічні оповідання» («Nachtstucke», 1817). У 1819 році написав
повість-казку «Крихітка Цахес на прізвисько
Цинобер». Поетичне слово стало для Гофмана основним способом вираження власного
«я», єдиним засобом втілення свого ставлення до навколишнього світу та його мешканців.
У Берліні Гофман опинився на вершині літературної слави. Його твори публікували
в альманахах «Уранія» і «Нотатник кохання та дружби», він писав
для «Берлінського кишенькового календаря» і «Нотатника компанійських розваг».
Прибутки зростали, але їх ледве вистачало на відвідини винарні у Лютера і
Вагнера, де, починаючи з осені 1817 р., Гофман став завсідником.
Свого часу німецька критика
оцінювала творчість Гофмана невисоко, віддаючи перевагу романтизмові без
домішки сарказму і сатири. Набагато популярнішим Гофман був в інших країнах Європи і в Північній
Америці; в Росії Бєлінський назвав його «одним із найбільших німецьких поетів,
живописцем внутрішнього світу», а Достоєвський перечитав усього Гофмана як
російською, так і мовою оригіналу.
Творча спадщина Гофмана розлога і
різноманітна, власне літературна її частина представлена творами різних жанрів: це романи, новели, казки, лібрето, які маестро писав до своїх музичних творів, есе, критичні статті. Перші спроби пера
дослідники датують 1795 роком. Є свідчення, що того ж
року Гофман працював над нині втраченими романами «Корнаро, мемуари графа
Юліуса фон С.
Специфіка переходу від романтизму до
реалізму. Романтизм у Німеччині.
Романтизм у Німеччині пройшов 3 етапи розвитку:
1 етап - ранній (ієнський) - з
1795 до 1805 рр. У цей період була розроблена естетична теорія
німецького романтизму і створені твори Ф. Шлегеля і Новаліса. Засновниками
школи сієнського романтизму були брати Шлегелі - Фрідріх і Август Вільгельм. їх
будинок на межі 18-19 ст. став осередком молодих невизнаних талантів. До кола
єзуїтських романтиків входили: поет і прозаїк Новаліс, драматург Людвіг Тік,
філософ Фіхте.
Німецькі романтики наділяли свого
героя творчим талантом: поет, музикант, художник силою своєї фантазії
перетворював світ, який лише віддалено нагадував реальність. Міф, казка,
легенда, переказ складали ґрунт мистецтва сієнських романтиків. Вони
ідеалізували далеке минуле (Середньовіччя), яке намагалися співставити із
сучасним суспільним розвитком.
Естетична система сієнських
романтиків характеризувалася намаганням відійти від показу реальної
конкретно-історичної дійсності і зверненням до внутрішнього світу людини.
Саме ієнські романтики першими
зробили вагомий внесок у розробку теорії роману і зі своїх
суб'єктивно-романтичних позицій передбачили його бурхливий розквіт у літературі
XIX ст.
2 етап - гейдельбергський - з 1806 до 1815 рр. Центром
романтичного руху в цей період став університет у м. Гейдельберг, де навчались,
а потім викладали К.Брентано і Л.А.Арнім, які відіграли провідну роль у романтичному
русі на другому його етапі. Гейдельбергські романтики присвятили себе вивченню
і збиранню німецького фольклору. У їхній творчості посилювалося відчуття
трагічності буття, що мало історичний вплив і втілювалось у фантастиці, ворожій
особистості.
В гурток гейдельбергських романтиків
входили відомі збирачі німецьких казок брати Грімм. На різних етапах творчості
до них був близький Е.Т.А.Гофман.
3 етап - пізній романтизм - з 1815 до 1848 р. Центр
романтичного руху перейшов до столиці Прусії - Берліна. З Берліном пов'язаний
самий плідний період у творчості Е.Т.А.Гофмана, тут же вийшла перша поетична
книжка Г.Гейне. Однак у подальшому через широке розповсюдження романтизму по
всій Німеччині і за її межами Берлін втрачає свою провідну роль у романтичному
русі, оскільки виникає ряд локальних шкіл, а головне - проявляються такі
яскраві індивідуальності, як Бюхнер і Гейне, які стають лідерами в
літературному процесі всієї країни.
Теорія літератури
Гроте́ск— тип художньої образності, який ґрунтується на
химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного,
трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск —
найвища ступінь комічного. Особливо яскраво виявляються сатиричні форми гротеску.
Фанта́стика (від давн.-гр. φανταστική — мистецтво уяви, фантазія) —
жанр художніх творів, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних
елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального.
Соціальна сатира — гостра критика чогось,
окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у
різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із
загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами. Художні засоби
сатири — гротеск, пародія, іронія.
Чотирнадцяте листопада
Класна робота
Тема:
Контрольна робота №1. «Золоті сторінки далеких епох» (Від Античності до Відродження)
Завдання необхідно виконати до 14 листопада 18:00
Сьоме листопада
Класна робота
Тема: Провідні мотиви твору В. Шекспіра "Гамлет". Багатогранність шекспірівських характерів.
Завдання:
1. Уміти переказувати зміст трагедії "Гамлет".
2.Здати монолог Гамлета під час онлайн-уроку.
3. Скласти характеристику образу Гамлета.
4. Переглянути експрес-уроки:
https://www.youtube.com/watch?v=3JC_Llxyw-Q
https://www.youtube.com/watch?v=x_XyDhQ1Bwo
Стислий переказ твору:https://www.youtube.com/watch?v=LXUZFX8VO1E
Двадцять четверте жовтня
Тема:Філософські та моральні проблеми в трагедії «Гамлет». Провідні мотиви твору. Художній простір (данське королівство як символ).
Завдання:
1. Прочитати трагедію В.Шекспіра "Гамлет"(ст.45-62).
2.Вивчити напам`ять монолог Гамлета (ст.- 50-51).
3.Виконати тести за біографією В.Шекспіра:
Завдання необхідно виконати до 24 жовтня 16:00
Сімнадцяте жовтня
Класна робота
Тема:Англія. Ренесанс в Англії. Здобутки й представники. Здобутки драматургії Вільяма Шекспіра (1564 – 1616). Філософські та моральні проблеми в трагедії «Гамлет».
1. Вивчіть біографію В. Шекспіра за підручником (ст. 41-42).
2. Прочитайте трагедію "Гамлет" та критичну статтю до нього (ст.42-63).
3.Опрацюйте відеоматеріали:
Експрес-урок https://www.youtube.com/watch?v=XoVHcJzWKr4
Презентація (біографія) https://svitliteraturu.com/publ/moji_video/v_shekspir_zhittevij_i_tvorchij_shljakh_video_prezentacija/13-1-0-576
Відео (біографія) https://www.youtube.com/watch?v=dAiuDAfGLM4
Десяте жовтня
Класна робота
Тема:Поема «Божественна комедія» як філософсько-художній синтез середньовічної культури й утілення ідей раннього Відродження. Особливості композиції поеми. Концепція світу й людини. Алегоричний зміст образів та епізодів. Жанрова своєрідність твору.
Завдання:1.Опрацюйте матеріал підручника 27-38.2.Перегляньте відеоматеріали до уроку.
https://www.youtube.com/watch?v=aDdX7yprO68
https://www.youtube.com/watch?v=frhYSbVqVew
Третє жовтня
Класна робота
Тема:Італія
Специфіка італійського Відродження, його основні етапи, представники. Роль Данте Аліґ’єрі в історії європейської культури.
Завдання:
1. Опрацювати матеріал підручника ст. 26-32.
2. Скористайтеся наступними матеріалами:
Матеріали до уроків:
Відео (біографія) https://www.youtube.com/watch?v=6dEtS2GrXb8
Експрес-урок
https://www.youtube.com/watch?v=NSTRn1kABDc
Двадцять шосте вересняКласна роботаТема:Гомер «Одіссея». Уславлення людського розуму, вірності, винахідливості й допитливості. Засудження беззаконня, насильства й несправедливості та самовпевненості й марнославстваЗавдання:1.Прочитати поему Гомера "Одіссея" ст.13-25.2.Скласти характеристику Одіссея.3.Опрацювати презентацію до теми за покликанням:
Тринадцяте грудня
Тема:
Оскар Вайльд «Портрет Доріана Грея». Система образів. Роль фантастики творі. Символіка
Завдання:
1. Опрацювати відеоуроки, скласти план до твору та характеристику Доріана Грея.
Матеріали до уроків:
Експрес-урок
https://www.youtube.com/watch?v=0ZH1l-AYhlk
https://www.youtube.com/watch?v=0ZH1l-AYhlk&t=19s
Дев`ятнадцяте грудня
Тема: Контрольна робота з теми:
"Проза та поезія романтизму (Е.Т.Гофман, Волт Вітмен)"
Завдання необхідно виконати до 19 грудня 23:00
Дванадцяте грудня
Класна робота
Тема:Місце В. Вітмена в літературному процесі США. Особливості світобачення митця. Зв’язок збірки «Листя трави» з історією та життям Америки
Експрес-урок https://www.youtube.com/watch?v=FdI9xBUxCb0&t=1s
https://www.youtube.com/watch?v=7HGFW4N23Vs
3. За підручником та відео скласти конспект.
4. Записати відео вивченого уривку напам`ять та надіслати вчителю. Конспекти надіслати також.
5. Пройти тести за творчістю В.Вітмена:
Завдання необхідно виконати до 16 грудня 23:00
П`яте грудня
Класна робота
Тема: Викривальний зміст твору Е.Т.А.Гофмана "Крихітка Цахес. Символіка твору
Завдання:
1.Виконати тести за змістом твору:
Завдання необхідно виконати до 6 грудня 23:00
Двадцять восьме листопада
Класна робота
Тема:Особливості сюжету й композиції повісті «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Гротескні образи. Викривальний зміст твору. Символіка.
Завдання:
1.Опрацювати відеоматеріали до уроку.
2. Прочитати повість- казку Е.Т.А.Гофмана "Крихітка Цахес".
https://www.youtube.com/watch?v=bqGmyDUpPu8
https://www.youtube.com/watch?v=hOSr5KgOWNo
Двадцять перше листопада
Класна робота
Тема: Романтизм у Німеччині. Ернст Теодор Амадей Гофман (1776 – 1822) як представник гротескної течії романтизму. Віхи мистецького шляху
Завдання:
Опрацювати біографію Е.Т. А. Гофмана за підручником та наступним матеріалом:
Ернст Теодо́р Амаде́й Го́фман німецький письменник, композитор, художник, представник романтизму. Псевдонім як композитора — Йоганн Крайслер.
Юність
Народився 24 січня 1776 року в столиці Східної Пруссії — Кенігсберзі. Шлюб батьків був дивним. Батько — Крістоф
Людвіґ Гофман (1736–1797) — служив адвокатом при прусському верховному суді в Кенігсберзі.
Біографи зазначають, що він був людиною настрою, не цурався муз, але був
схильний до пиятики. Матір — Ловіза Альбертина Дерфер (1747–1796) — була жінкою надзвичайно
побожною, відлюдькуватою, зі схильністю до пієтизму. Подружнє життя цих цілковито різних людей супроводжувалося частими
сімейними скандалами, які призвели врешті-решт до того, що через декілька років
після народження сина вони розірвали шлюб. У 1778 батько разом зі старшим сином
Йоганом Людвіґом переїхав до Інстербурґа, а
Ернст-Теодор-Амадей разом з матір'ю оселились у будинку Дерферів, де й
проминули його дитячі та юнацькі роки. Матеріалів, які б свідчили про те, як
жилося хлопчикові у бабусиному будинку, збереглося обмаль. Відомо, що ані мати,
ані дядько — Отто Вільгельм Дерфер — не дуже піклувалися про
виховання хлопця. Єдиною людиною, від якої хлопчик отримував хоч трохи любові і
піклування, була тітка — Йоганна Софі Дерфер. Обстановка дерферівського
дому позначилася на характері Гофмана. Він виростав досить замкнутою дитиною,
важко сходився з людьми. Часто полишений на самого себе, він багато часу
приділяв заняттям із музики. Гофман рано продемонстрував здібності до музики і малювання. Але, не без
впливу дядька, Гофман обрав собі шлях юриспруденції, з якої все своє подальше
життя намагався вирватися і заробляти мистецтвом. У 12 років Гофман вільно
імпровізував на клавірі, органі, грав на скрипці і гамбі,
вивчав теорію музики. Домашні заняття були доповненням до основної освіти,
яку Гофман здобув, відвідуючи лютеранську школу, куди вступив у 1781 році (за іншими
джерелами — у 1782-му).
У Кенігсберзі Гофман зустрів і перше
кохання. Об'єктом його поклоніння стала Дора Гатт, старша від нього на 9 років
і вже мала 5 дітей. Гофман давав їй уроки музики і боготворив свою кохану. Саме
образ Дори Гатт вгадується у героїні-баронесі із новели «Майорат»,
написаної значно пізніше. Перше кохання принесло Гофману більше страждань, аніж
радості. Скандал, що вибухнув у кенігсберзькому суспільстві, змусив Гофмана
прийняти пропозицію з Ґлоґау. У 1796 році він покинув Кеніґсберг і
до 1798-го працював у суді міста Ґлоґау. Заняття юриспруденцією не приносили
Гофману задоволення, а перебування в товаристві дядька Йоганна Людвіга не
відповідали його духовним запитам. Єдиним порятунком залишалися заняття мистецтвом.
Саме у Ґлоґау відбулися важливі для
Гофмана зустрічі. Тут він познайомився з Йоганном Самуелем Гампе, обдарованим
музикантом, котрий, як і Гофман, змушений був служити чиновником. Дружба з Гампе пов'язувала Гофмана усе життя. Не
менш важливою була зустріч з художником Алоїзом Молінарі. Разом з ним Гофман
розписував церкву єзуїтів у Ґлоґау, а через декілька років закарбував образ
художника в новелі «Церква єзуїтів», яка з'явилася у збірці «Нічні
оповідання». Склавши у червні 1798 року іспит референтарія,
Гофман поїхав у Берлін. Шлях його пролягав через Дрезден, де він був захоплений творами Корреджо і Рафаеля.
Перший
берлінський період
Перший берлінський період життя
Гофмана припав на 1798–1800 pp. У 1800 році Гофман успішно закінчив курс юридичних наук у Кенігсберзькому університеті і пов'язав своє життя з державною
службою. У цьому ж році він покинув Кенігсберг і до 1807 року працював у різних
чинах, у вільний час займаючись музикою і малюванням. Він, як і колись,
працював у суді, але виконання чиновницьких обов'язків обтяжує його менше, ніж
у Ґлоґау, оскільки молода прусська столиця намагалася не відставати від своїх
старих європейських сестер. Взірцем для наслідування став Париж. У Берліні були театри, шуміли багатолюдні салони, в яких бурхливо обговорювали питання політики, події французької революції, велися розмови про мистецтво. Так, предметом обговорення у 1799 р. став роман Фр. Шлегеля «Люцинда»,
романтична історія про кохання. Бурхливе життя Берліна подобалося Гофману. Не
полишав він і музичних занять, удосконалюючи своє вміння у
Й. Ф. Рейхардта. Тут був написаний зінґшпіль «Маска»
(1800). Гофман спробував домогтися
постановки свого твору на сцені Національного театру, але керівник А. В. Іффпанд
відхилив пропозицію молодого композитора. Але Гофман не полишив занять
мистецтвом. Він копіював твори античних майстрів, удосконалюючись у
портретному живописі, відточував свою майстерність як розписувальник і склав у 1800 р. іспит на чин асесора, після
чого отримав направлення у Познань. Берлін Гофман покидав неохоче, але
переведення у Польщу визволяло його з-під гніту дерферівської сім'ї.
Познань
1800–1802 pp. Гофман провів у Познані. У порівнянні з Берліном це було тихе місто. Змушений займатися юриспруденцією, Гофман вважав обтяжливими ці обов'язки.
Спостережлива людина, він не міг не помітити ставлення поляків до прусських чиновників, які заполонили Познань. Гофману, серед
предків якого були люди різних національностей, був чужий пруссацький націоналізм, тому коли доля звела його з чарівною полькою
Михалиною Рорер-Тищинською, голубоокою і темноволосою Мішею, він, не вагаючись,
повінчався з нею 26 липня 1802 р. Відтоді м'яка і терпляча Михалина стала вірним другом і опорою для
Гофмана, розділивши з ним до кінця усі важкі випробування, яких у їхньому житті
було чимало.
Шлюб з полькою, дочкою
міського писаря, позбавленого місця через погане знання німецької мови, призвів до остаточного розриву із сім'єю Дерферів.
Гофман не міг більше розраховувати на підтримку впливового дядька. Непросте
становище, у якому опинився Гофман, ускладнилося тим, що на бал-маскараді в 1802 р. він поширював карикатури, позначені дивовижною портретною схожістю з відомими
у місті людьми. Автора карикатур виявили без особливих зусиль, і розправа з
людиною, яка зважилася підірвати суспільну думку, не забарилася. Разом з юною
дружиною Гофман змушений був покинути Познань.
Так вони опинилися у глухому
містечку на березі Вісли — Плоцьку. «Ув'язнення»
тривало з 1802 по 1804 pp. Найважчою у цей час була
для нього відсутність культурної атмосфери.
Розквіт як композитора
1804–1807 pp. він провів у Варшаві. Службові обов'язки, як і раніше, забирали чимало часу, але Гофман міг
впоратися з ними швидко, тому цілком присвячував своє дозвілля заняттям
музикою. Наприкінці 1804 р. він закінчив двохактний зінгшпіль «Веселі
музиканти», поклавши в основу текст романтика К. Брентано, а 6 квітня 1805 р. відбулася прем'єра. Через рік на сцені Варшавського театру був поставлений ще один
зінгшпіль — «Непрохані гості, або Канонік з Мілана». У Варшаві побачили світ і п'ять сонат Гофмана. Із «місцевого музичного
дилетанта» Гофман саме тут перетворився в одну з помітних постатей у світі,
здобув визнання широкої публіки. У Варшаві розкрилися не лише композиторські здібності Гофмана, а й його талант
як співака і диригента. Уперше за диригентським пультом варшавська публіка
побачила Гофмана 3 серпня 1806 р. під час відкриття палацу
Мнішків.
1 вересня 1808 р. Гофман прибув у Бамберг, де йому
судилося пробути до 1815 р. Посівши місце капельмейстера в театрі, який перебував у досить жалюгідному
стані, з притаманним йому ентузіазмом Гофман взявся до справи. Тут він закінчив
і поставив опери «Кохання та ревнощі», «Напій безсмертя», написав
музику до трагедії З. Вернера «Хрест над Балтикою», розпочав роботу над
оперою «Ундіна». Всього у бамберзький період він створив близько 32
великих і малих твори. У Бамберзі Гофман відкрив школу співу, як критик співпрацював зі «Загальною музичною газетою», опублікувавши в ній
у 1809 р. новелу «Кавалер Глюк».
25 серпня 1813 р. Гофман «зустрівся» з Наполеоном, який після поразки під Дрезденом переїжджав міст.
Могутнім поштовхом до творчості для Гофмана стала перемога над французами. 26 листопада 1813 р. Гофман розпочав працювати
над «дрезденською казкою» «Золотий горнець».
Після 1813 року його справи пішли
краще після отримання невеликої спадщини. Місце капельмейстера в Дрездені ненадовго
задовольнило його професійні амбіції; після 1815 він втратив це місце і
змушений був знову вступити на ненависну службу вже в Берліні. Однак нове місце
давало і заробіток, і залишало багато часу для творчості.
Відчуваючи ворожість до міщанських
«чайних» товариств, Гофман проводив більшу частину вечорів, а іноді і частину
ночі, у винарні. Вкрай зруйнувавши собі вином і безсонням нерви, Гофман
приходив додому і сідав писати; страхіття, створювані його уявою, іноді жахали
його самого. А в узаконену годину Гофман уже сидів на службі і старанно
працював.
3 серпня 1816 р. у Берліні з великим успіхом було здійснено постановку опери
Гофмана «Ундіна». Розкішні декорації до опери були виготовлені Шинкелем,
головну партію виконувала чарівна Йоганна Евніке, останнє кохання маестро.
Публіка нагородила автора першої німецької романтичної опери бурхливою овацією,
Гофман був безмежно щасливий і розчулений. Визнання як композитора було однією
з його небагатьох «хвилин слави».
Творчість Гофмана надзвичайно
самобутня й оригінальна. Не лише в німецькій, айв усій європейській літературі
жодного схожого на нього письменника не було.
Прихід у літературу. Бажання стати письменником
з'явилось у Гофмана далеко не відразу, адже перші кроки у своїй творчій
біографії він зробив як музикант і саме з музикою мав намір пов'язати своє
майбутнє. Гофман писав: «...відтоді, коли я почав писати музику, я навчився
забувати всі свої повсякденні клопоти, увесь світ. Це тому, що світ, який
виникає з тисячі звуків у моїй кімнаті, під моїми пальцями, не сумісний ні з
чим, що перебуває за його межами». Гофман - автор численних музичних творів
різноманітних жанрів, у тому числі й трьох опер, одна з яких — «Ундіна» — стала
першою німецькою романтичною оперою. Як музичного критика Гофмана цінували за
надзвичайно глибокі та вдумливі спостереження найвідоміші композито-ри Європи.
Не менш цікавим був і доробок Гофмана-живописця: чудові театральні декорації,
ілюстрації до літературних творів, портрети, а також дотепні іронічні
карикатури.
До літератури Гофман звернувся в
досить зрілому віці: у 30 років він пише єною першу новелу «Кавалер Глюк»
(надрукована у 1809 р.), а в 38-літньому віці видає тритомну збірку новел і
повістей «Фантазії в манері Калло» (1814). «Мене повністю захопила література,
— писав у цей час Гофман, — немовби у самому собі я відкрив казкове царство,
яке, виходячи з глибин мого єства, матеріалізувалося в образи і захищало мене
від натиску зовнішнього світу».
Всього вісім років тривала
літературна творчість Гофмана, але за цей період він встиг написати напрочуд
багато: новели, казки, повісті, два романи та чимало літературно-критичних
статей.
Естетичні принципи. Творчість Гофмана належить до
пізнього етапу німецького романтизму. Як і у творах інших німецьких романтиків,
у творах Гофмана домінує елемент казковості, чудодійності, але особливого
зразка. Назвавши свою першу збірку новел «Фантазіями в манері Калло», Гофман у
вступі до першого тому пояснив, що свідомо орієнтувався на творчу манеру
французького барокового живописця першої третини XVII ст. Жака Калло, у творах
якого реальність і фантастика поєднувалися так, що картини життя під його пером
поставали водночас як «щось дивно знайоме і водночас чуже». Як приклад, сам
Гофман наводив зразок одного з малюнків Калло, на якому ніс у чорта переростав
у рушницю, що націлювалась на праведника. Гофман мав на увазі таке зображення
дійсності, в якому елементи реальності подаються не у формі самого життя, а за
допомогою так званого гротескного образу, тобто образу, в якому свідомо
порушуються норми життєвої правдоподібності, протиставляються реальне та
нереальне, ті чи інші сторони зображуваного змальовуються у фантастично
перебільшеному, загостреному вигляді. Саме така художня манера притаманна
творчості Гофмана, який започаткував у німецькій романтичній літературі окрему
— гротескно-фантастичну, або гофманівську, — течію.
Літературна
спадщина
Але зростала й кількість
літературних творів. У Берліні він написав роман «Еліксир диявола» («Die Elexiere des Teufels»), новели «Піщана людина», «Церква єзуїтів», які увійшли у збірку
«Нічні оповідання» («Nachtstucke», 1817). У 1819 році написав
повість-казку «Крихітка Цахес на прізвисько
Цинобер». Поетичне слово стало для Гофмана основним способом вираження власного
«я», єдиним засобом втілення свого ставлення до навколишнього світу та його мешканців.
У Берліні Гофман опинився на вершині літературної слави. Його твори публікували
в альманахах «Уранія» і «Нотатник кохання та дружби», він писав
для «Берлінського кишенькового календаря» і «Нотатника компанійських розваг».
Прибутки зростали, але їх ледве вистачало на відвідини винарні у Лютера і
Вагнера, де, починаючи з осені 1817 р., Гофман став завсідником.
Свого часу німецька критика
оцінювала творчість Гофмана невисоко, віддаючи перевагу романтизмові без
домішки сарказму і сатири. Набагато популярнішим Гофман був в інших країнах Європи і в Північній
Америці; в Росії Бєлінський назвав його «одним із найбільших німецьких поетів,
живописцем внутрішнього світу», а Достоєвський перечитав усього Гофмана як
російською, так і мовою оригіналу.
Творча спадщина Гофмана розлога і різноманітна, власне літературна її частина представлена творами різних жанрів: це романи, новели, казки, лібрето, які маестро писав до своїх музичних творів, есе, критичні статті. Перші спроби пера дослідники датують 1795 роком. Є свідчення, що того ж року Гофман працював над нині втраченими романами «Корнаро, мемуари графа Юліуса фон С.
Специфіка переходу від романтизму до
реалізму. Романтизм у Німеччині.
Романтизм у Німеччині пройшов 3 етапи розвитку:
1 етап - ранній (ієнський) - з
1795 до 1805 рр. У цей період була розроблена естетична теорія
німецького романтизму і створені твори Ф. Шлегеля і Новаліса. Засновниками
школи сієнського романтизму були брати Шлегелі - Фрідріх і Август Вільгельм. їх
будинок на межі 18-19 ст. став осередком молодих невизнаних талантів. До кола
єзуїтських романтиків входили: поет і прозаїк Новаліс, драматург Людвіг Тік,
філософ Фіхте.
Німецькі романтики наділяли свого
героя творчим талантом: поет, музикант, художник силою своєї фантазії
перетворював світ, який лише віддалено нагадував реальність. Міф, казка,
легенда, переказ складали ґрунт мистецтва сієнських романтиків. Вони
ідеалізували далеке минуле (Середньовіччя), яке намагалися співставити із
сучасним суспільним розвитком.
Естетична система сієнських
романтиків характеризувалася намаганням відійти від показу реальної
конкретно-історичної дійсності і зверненням до внутрішнього світу людини.
Саме ієнські романтики першими
зробили вагомий внесок у розробку теорії роману і зі своїх
суб'єктивно-романтичних позицій передбачили його бурхливий розквіт у літературі
XIX ст.
2 етап - гейдельбергський - з 1806 до 1815 рр. Центром
романтичного руху в цей період став університет у м. Гейдельберг, де навчались,
а потім викладали К.Брентано і Л.А.Арнім, які відіграли провідну роль у романтичному
русі на другому його етапі. Гейдельбергські романтики присвятили себе вивченню
і збиранню німецького фольклору. У їхній творчості посилювалося відчуття
трагічності буття, що мало історичний вплив і втілювалось у фантастиці, ворожій
особистості.
В гурток гейдельбергських романтиків
входили відомі збирачі німецьких казок брати Грімм. На різних етапах творчості
до них був близький Е.Т.А.Гофман.
3 етап - пізній романтизм - з 1815 до 1848 р. Центр романтичного руху перейшов до столиці Прусії - Берліна. З Берліном пов'язаний самий плідний період у творчості Е.Т.А.Гофмана, тут же вийшла перша поетична книжка Г.Гейне. Однак у подальшому через широке розповсюдження романтизму по всій Німеччині і за її межами Берлін втрачає свою провідну роль у романтичному русі, оскільки виникає ряд локальних шкіл, а головне - проявляються такі яскраві індивідуальності, як Бюхнер і Гейне, які стають лідерами в літературному процесі всієї країни.
Теорія літератури
Гроте́ск— тип художньої образності, який ґрунтується на
химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного,
трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск —
найвища ступінь комічного. Особливо яскраво виявляються сатиричні форми гротеску.
Фанта́стика (від давн.-гр. φανταστική — мистецтво уяви, фантазія) —
жанр художніх творів, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних
елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального.
Соціальна сатира — гостра критика чогось,
окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у
різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із
загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами. Художні засоби
сатири — гротеск, пародія, іронія.
Чотирнадцяте листопада
Класна робота
Тема:
Контрольна робота №1. «Золоті сторінки далеких епох» (Від Античності до Відродження)
Завдання необхідно виконати до 14 листопада 18:00
Сьоме листопада
Класна робота
Тема: Провідні мотиви твору В. Шекспіра "Гамлет". Багатогранність шекспірівських характерів.
Завдання:
1. Уміти переказувати зміст трагедії "Гамлет".
2.Здати монолог Гамлета під час онлайн-уроку.
3. Скласти характеристику образу Гамлета.
4. Переглянути експрес-уроки:
https://www.youtube.com/watch?v=3JC_Llxyw-Q
https://www.youtube.com/watch?v=LXUZFX8VO1E
Двадцять четверте жовтня
Тема:Філософські та моральні проблеми в трагедії «Гамлет». Провідні мотиви твору. Художній простір (данське королівство як символ).
Завдання:
1. Прочитати трагедію В.Шекспіра "Гамлет"(ст.45-62).
2.Вивчити напам`ять монолог Гамлета (ст.- 50-51).
3.Виконати тести за біографією В.Шекспіра:
Завдання необхідно виконати до 24 жовтня 16:00
Сімнадцяте жовтня
Класна робота
Тема:Англія. Ренесанс в Англії. Здобутки й представники. Здобутки драматургії Вільяма Шекспіра (1564 – 1616). Філософські та моральні проблеми в трагедії «Гамлет».
1. Вивчіть біографію В. Шекспіра за підручником (ст. 41-42).
2. Прочитайте трагедію "Гамлет" та критичну статтю до нього (ст.42-63).
3.Опрацюйте відеоматеріали:
Експрес-урок https://www.youtube.com/watch?v=XoVHcJzWKr4
Презентація (біографія) https://svitliteraturu.com/publ/moji_video/v_shekspir_zhittevij_i_tvorchij_shljakh_video_prezentacija/13-1-0-576
Відео (біографія) https://www.youtube.com/watch?v=dAiuDAfGLM4
Десяте жовтня
Класна робота
Тема:Поема «Божественна комедія» як філософсько-художній синтез середньовічної культури й утілення ідей раннього Відродження. Особливості композиції поеми. Концепція світу й людини. Алегоричний зміст образів та епізодів. Жанрова своєрідність твору.
Третє жовтня
Класна робота
Тема:Італія
Специфіка італійського Відродження, його основні етапи, представники. Роль Данте Аліґ’єрі в історії європейської культури.
Завдання:
1. Опрацювати матеріал підручника ст. 26-32.
2. Скористайтеся наступними матеріалами:
Матеріали до уроків:
Відео (біографія) https://www.youtube.com/watch?v=6dEtS2GrXb8
Експрес-урок
https://www.youtube.com/watch?v=NSTRn1kABDc
Двадцять перше вересня
Класна робота
Тема:
Стародавня Греція. Етапи й шедеври античності (огляд). Гомер (приблизно VIII ст. до н. е.). Міфологічні, пригодницькі й побутові елементи в «Одіссеї».
1. Опрацювати матеріал підручника ст. 9-13.
2.Опрацювати :
Матеріали до уроків:
Експрес-урок
https://www.youtube.com/watch?v=FNxF57ibL5E
відео https://www.youtube.com/watch?v=0PdJe7OzRks&t=7s
Презентація (робочі картки) https://vseosvita.ua/library/gomer-odissea-zavdanna-do-urokiv-172732.html
Презентація
Чотирнадцяте вересня
Класна робота
Тема:
Позакласне читання Н.Р.М. Гейман «Чому наше майбутнє залежить від читання». Про важливість читання в житті людини.Завдання:
1.Прочитати статтю Н.Р.М. Геймана «Чому наше майбутнє залежить від читання»
Дванадцяте вересня
Класна робота
Тема:
Значення художньої літератури для людини й людства ХХІ ст. Формування читача в епоху цифрових технологій. Оригінали й переклади художніх творів, їхня роль у розвитку особистості. Перекладна література як важливий складник вітчизняної культури й чинник формування української нації
Завдання:
1.Опрацювати матеріал підручника ст. 4-8.
2.Написати розгорнуту письмову відповідь на одне із запитань:
"Чи подолає інтернет Гуттенберга?",
"Як я розумію вислів: "IQ дає людині роботу, EQ - кар`єру"?
Зарубіжна література
Список літератури для 11 класу
(обов’язкове читання)
Рівень стандарту
Франц Кафка «Перевтілення».
Джеймс Джойс «Джакомо Джойс».
Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита».
Райнер Марія Рільке «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...».
Ґійом Аполлінер «Лорелея», «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй».
Олександр Блок «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи».
Анна Ахматова «Дав мені юнь ти сутужную», «Реквієм».
Бертольт Брехт «Життя Галілея»,"Матінка Кураж та її діти"
Альбер Kамю «Чума».
Ернест Міллер Хемінгуей «Старий і море».
Габріель Гарсіа Маркес «Стариган із крилами».
Милорад Павич «Дамаскин».
Двадцять восьме квітня
Класна робота
Двадцять перше квітня
Класна робота
Тема:Ідея одухотворення життя й оновлення втрачених зв'язків у драмі-феєрії "Синій птах". Особливості розвитку сюжету. Роль фантастики. Символіка образів. Трактування фіналу. Екранізації і театральні вистави за драматичними творами кінця ХІХ-початку ХХстоліття.
Завдання:
1.Прочитайте наступний матеріал до уроку:
“Синій птах” — це філософська п’єса-казка про сенс життя і всемогутність людини. Вона зачаровує своєю безпосередністю, у ній багато казкових мотивів. Не можна не погодитися зі словами критика й перекладача М. М. Мінського: ““Синій птах” залишиться надовго, можливо, назавжди, кращою феєрією, що глибиною задуму вивищує дітей до розуміння найскладніших істин і яскравістю форми дозволяє дорослим скинути із себе тягар років та подивитися на світ дитячими очима”.
— “Синій птах” — одна з найбільших за обсягом п’єс Метерлінка: 6 дій на 12 малюнків (картин).
Автор старанно, із подробицями виклав не лише те, якими мають бути декорації кожного малюнку, а й як слід одягнути численних персонажів, яких у цій романтичній казці понад 70. До того ж деякі з них досить незвичні: наприклад, Нежить, Дух Бука, Найситніше блаженство або Король Дев’яти Планет. Великі радощі драматург порадив одягти у “яскравий одяг тонких і ніжних відтінків: троянди, що мерехтить на сонці вод, янтарної роси, ранкової блакиті”. А ось численних тварин він бачив у стилізованому селянському одязі. Яскраві та прозорі барви сценічних костюмів важливі для цього твору: вони є складовою й передумовою його загальної радісної, сповненої світлих сподівань атмосфери. Навіть такий персонаж п’єси, як Ніч, відзначається не похмурістю, а загадковою красою. На ній мали бути “ополисте чорне вбрання, таємничо висипане зорями, з червоногарячим поблиском. Вуаль, темні маки і т. ін.”. Коли восени 1908 р. Московський Художній театр розпочинав репетирувати “Синього птаха”, режисер Костянтин Сергійович Станіславський, звертаючись до трупи, пояснював необхідність нових сценічних засобів для цієї п’єси: щоб краще відтворити сновидіння, мрії, передчуття, властиві драматургії Метерлінка, що це неможливо передати традиційними театральними прийомами. Вистава мала бути наївною, простою, легкою, радісною, як сон десятирічної дитини, і водночас — грандіозною, щоб утілювати мрію видатного поета, захоплювати дітей та пробуджувати серйозні роздуми в дорослих.
Складіть сюжетну лінію драми-феєрії М. Метерлінка “Синій птах”. (Дочка й син дроворуба напередодні Різдва засинають у своїх ліжках → до них приходить маленька стара жінка у зеленій сукні й червоному ковпачку, одноока й кульгава (фея Берилюна) → розпочинаються пошуки Синього птаха → чарівний зелений капелюшок із діамантом, який повертає людям здатність бачити сутність речей, душі, усього, що їх оточує (якщо діамант повернути у певний бік, то можна зазирнути в минуле або майбутнє) → бідна кімната дроворуба перетворилася на феєрично гарну залу, а з усіх речей вистрибували їхні душі → Країна Спогадів, де діти зустріли своїх померлих дідуся й бабусю → Царстві Ночі, де за зачиненими дверима ховалися примари, хвороби, війни, жахіття, духи темряви, а також пахощі, згаслі зорі, світлячки й солов'їний спів → птаха немає → у лісі серед Духів Дерев його не знайшли → на сумному цвинтарі, де з розчахнутих могил піднімалися не мерці, а дивовижні квіти, тому що “мертвих не було” → у Садах Блаженств доля зібрала всі радощі плоті й духу, однак вони ще не доступні людям → у Царстві Майбутнього ще не народжені діти готувалися до своєї появи на світ → через рік блукань діти у супроводі Душі Світла повернулися до хвіртки рідного дому → Тільтіль і Мітіль прокинулися в залитій сонцем кімнаті у своїх ліжечках → до них завітала стара сусідка Берленґо, її хвора онука дуже хотіла б одержати на Різдво в подарунок пташку Тільтіля → горлиця Тільтіля майже зовсім посиніла: “Але це та Синя пташка, що ми шукали... Ми ходили так далеко, а вона тут...” → подарунок для хворої дівчинки → подарована горлиця принесла радість хворій дівчинці лише на мить: вона вирвалася з рук і відлетіла.)
Висновок. Щастя не можна затримати, привласнити, приручити. Воно завжди попереду, завжди у мріях та сподіваннях, за ним слід іти все життя, шукаючи його в усьому — чудове, світле, невловиме. Таким є головний символ драматичної казки Метерлінка. Синій птах, як і Синя квітка романтиків, не дається в руки, він тільки вабить, породжуючи сподівання та вчинки людини.
— Щастя, на думку Метерлінка,— у пізнанні сутності цього світу. “Потрібно бути сміливим, щоб бачити приховане”,— говорить фея Берилюна. Небезпечним і складним для дітей виявляється Шлях до розуміння, але вони зрештою долають його, а Синім птахом виявляється горлиця Тільтіля, яку він дарує хворій дівчинці. Уже не допомогти знайти — саме “повернути Синього птаха” прохає він наприкінці п’єси. Тільтіль і Мітіль не знайшли щастя особисто для себе, але, пізнавши безліч важливих істин, відчули відповідальність за щастя інших. Спостерігаючи за їхнім Шляхом, кожен глядач вистави (або читач п’єси) може також спробувати відповісти на одне з найголовніших питань філософії: у чому полягає сенс буття людини. Головне — замислитися над цим питанням. А буде сенс у житті — буде й щастя...
Композиція драми-феєрії М. Метерлінка “Синій птах”
Чотирнадцяте квітня
Класна робота
Тема:Зміни в драматургії на межі ХІХ-ХХст. "Нова драма", дія(зовнішня і внутрішня),символ,підтекст, драма-феєрія. Моріс Метерлінк (1862-1942)."Синій птах".
1. Опрацювати матеріал підручника ст.230-238.
2.Прочитати твір Моріса Метерлінка "Синій птах"ст.238-254.
3.Матеріал про зміни в драматургії на межі ХІХ-ХХст. опрацювати за посиланням:
http://svitliteraturu.com/_ld/12/1264_jpg2pdf.pdf
4. Перегляньте відеоматеріали:
https://www.youtube.com/watch?v=jI3_G2iJGuMhttps://www.youtube.com/watch?v=Rogem_bnziA
Сьоме квітня
Класна робота
Артюр Рембо (1854-1891). "Голосівки", "Моя циганерія". Художнє новаторство А.Рембо. Поєднання рис імпресіонізму й символізму в сонеті "Голосівки". Образ ліричного героя у вірші Моя циганерія"
Завдання:
1. Опрацювати матеріал підручника ст.222-229.
2.Скористатися додатковою інформацією за посиланням.
3.Опрацювати матеріал для аналізу віршів
4. Переглянути відеоматеріали:
https://www.youtube.com/watch?v=cSPkduYKPeg
https://www.youtube.com/watch?v=RDUPzjuZEQ4
5.Пройти тести "На урок"
Тридцять перше березня
Класнаробота
Тема:Поль Верлен (1844 - 1896)."Поетичне мистецтво", "Осіння пісня".Естетичні погляди поета у вірші "Поетичне мистецтво"."Зображення пейзажів природи і душі в "Осінній пісні".Сугестивність,музичність,живописність лірики.
Матеріали до уроку:
1.Опрацювати матеріал підручника ст.214-221.
2.Попрацюйте з матеріалами до уроку за посиланням.
3.Аналіз поезій Поля Верлена знаходимо тут.
4.Відеоматеріали до уроку:
Двадцять четверте березня
Класна робота
Тема: Модернізм як літературно - мистецький напрям кінця 19 -початку 20 століття. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм. Ш.Бодлер - пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка "Квіти зла" (загальна характеристика). Образи- символи,особливості поетичної мови у віршах Ш. Бодлера.
Завдання:
1. Опрацювати матеріал підручника ст.204-213.
2.Вивчити напам'ять вірш Ш.Бодлера "Альбатрос".
3. Переглянути відеоматеріали:
Третє березня
Класна роботиа
Тема: Розвиток мовлення №4 (Письмово).
Твір-роздум на одну із тем: "Проблема батьків і дітей у повісті "Кава з кардамоном"або "Образ головної героїні повісті "Кава з кардамоном" та її здатність усвідомлювати відповідальність за свої вчинки"
Завдання:
1.Написати твір-роздум за даними темами.
2.Пройти тести "На урок" до 23 : 00 03.03.
Сімнадцяте лютого
Контрольна робота №3
Тема:Твір-роздум за романом Оскара Вайльда "Портрет Доріана Грея".
Теми для контрольного твору обираємо на сторінці 198 підручника, завдання № 27.
Контрольний твір сфотографувати і надіслати мені у вайбер не пізніше 17 лютого.
Третє лютого
Класна робота
Тема: Еволюція образу головного героя. Роль фантастики у творі. Символіка. Традиції і новаторство О. Вайльда в жанрі роману
Завдання:
1.Опрацюйте наступний матеріал до уроку:
Еволюція головного героя. Роль фантастики у творі. Традиції і новаторство О. Уайльда в жанрі роману
Сходинки пороку Доріана Ґрея
Образ Доріана Ґрея в романі долає певні етапи розвитку. Спочатку натурник перебуває під упливом ідей лорда Генрі, але робить спроби опиратися їм. Переломним моментом у розвитку образу Доріана є смерть Сібіл Вейн, яка, на думку Ґрея, єдина могла протистояти спокусливим розмовам лорда. Після її смерті Доріан Ґрей стає свідомим провідником ідей лорда Генрі, живим утіленням його філософії. Він поширює ці думки на інших, отруюючи певну частину молоді, і на його боці вагомий доказ — його врода. Ніхто не вірить, що він веде аморальний спосіб життя, йому довіряють, адже обличчя його чисте й спокійне, а очі випромінюють лагідний блиск. Так Доріан Ґрей калічить життя багатьох. За висловом художника Безіла Голворда, в історії людства є тільки два важливих моменти. Перший — це поява в мистецтві нових засобів зображення форми, другий — поява в ньому нового образу. Безіл створив портрет свого друга Доріана, досконалий витвір мистецтва. Відтоді портрет і натурник стануть нероздільними. Спочатку Доріан не помічає своєї вроди, потім з’являється лорд Генрі. У його словах — гімн молодості та красі, а також застереження, що вона мине. Коли Доріан дивиться на свій закінчений портрет, у ньому прокидається заздрість до портрета (тобто до самого зображення), адже його врода не безсмертна, і він висловлює бажання, щоб старішав не він, а його портрет. Бажання Доріана матеріалізується. Портрет стає втіленням душі головного героя, його самого, а Доріан залишається прекрасним і незмінним, як портрет. Усі порухи душі героя, усі таємничі думки й потворні бажання, усі злочинні вчинки відбиваються на портреті. Герой прагне заховати портрет, змінити його, але сам від себе не сховаєшся: адже портрет і натурник міняються місцями. Портрет стає змістом, внутрішнім, а Доріан — лише формою, оболонкою.
Сходинки пороку Доріана Ґрея
Роль фантастики у творі
Для Безіла Голворда портрет стає і змістом, і формою, тому що на полотні втілено його заповітну мрію. Доріан Ґрей для художника — не просто натурник. Він — його ідеал, його божество. Безіл щодня бачиться з ним і малює його портрети один за одним. Він уже не може жити без Доріана. Так починається процес міфологізації людини людиною.
Кадр із кінострічки «Доріан Ґрей» (режисер О. Паркер, 2009)
В образі Доріана Ґрея втілені риси кількох героїв античної міфології.
Адоніс — бог родючості, що перевершував своєю красою богів-олімпійців. Це вродливий юнак, у якого закохалася Афродіта.
Ганімед — прекрасний хлопчик, виночерпій богів-олімпійців.
Парис — яскравої краси син Пріама, царя Трої. За допомогою Афродіти він викрав дружину царя Спарти Менелая — прекрасну Єлену.
Нарцис — син річкового бога Кефісса та німфи Ліріопи. Побачивши у воді своє відображення, він закохався у нього та не міг відірватися, аж поки не помер.
Так, юнак Доріан, залишаючись наодинці, залюбки грає роль Нарциса. У романі читаємо про Доріана, що він мавпує перед портретом наче дурник: «одного разу... поцілував чи, вірніше, вдав, ніби цілує ці намальовані уста», «щоранку він засиджувався перед портретом, зачудований його красою і, як йому часом здавалося, справді мало не закоханий у нього».
Нарцисизм героя — це вияв не тільки естетизму як світоглядної позиції, а й безсумнівна ознака роздвоєння його особистості, що стає дедалі помітнішою: «Він усе дужче закохувався у власну вроду і все більш зацікавлено спостерігав розклад власної душі». Серед особистих речей Доріана Ґрея — один із численних дарунків лорда Генрі: «овальне люстерко в прикрашеній купідонами рамі із слонової кості».
На античну красу Доріана постійно вказують інші персонажі роману. Для художника Безіла, наприклад, Ґрей є ідеальним утіленням вродливих Париса, Адоніса, Ганімеда: він невтомно малює зі свого юного друга давньогрецьких богів і героїв.
Але міфічна врода Доріана Ґрея приваблива тільки зовні. Вона протиставляється його внутрішньому світу. Повіривши промовам лорда Генрі, Доріан віддається чуттєвим насолодам і падає у безодню розпусти. Головним предметом світоглядних пошуків для героя тепер стає втілення в життя філософії «нового гедонізму», яку Доріан перейняв від лорда Генрі: «Він прагнув виробити цілий новий спосіб життя, що виходив би з розумних філософських засад, що мав би свої впорядковані принципи,— і найвищий сенс існування бачився йому в одуховленні почуттів». В образі Доріана Ґрея Уайльд розкрив трагедію реального протиріччя: задоволенням, що стає самоціллю, породжується не радість, а страждання.
Доріан стає жертвою своєї максималістської пристрасті — любові до самого себе. Загальне забарвлення злочинів Доріана — абсолютна аморальність. Думки виключно про власну особу її ж і руйнують. Знову відбувається
Кадр із кінострічки «Доріан Ґрей» (режисер О. Паркер, 2009)
фантастичне перевтілення, і все стає на свої місця: портрет сяє красою, а на Доріановому обличчі проступають сліди усіх скоєних ним злочинів. Сам вигляд мертвого Доріана Ґрея жахливий, антиестетичний. Уайльд, усупереч своїй програмі, не лише зобразив душевну кризу свого героя, а й привів його до покарання.
2. Дайте відповіді на запитання:
1. Ми знайомимося з Доріаном Ґреєм у майстерні художника Безіла Гол- ворда, який написав його портрет. Яким зображений митець?
2. Як леді Брендон схарактеризувала Доріана, знайомлячи з ним Безіла? Про що це свідчить?
3. Чому зустріч із Доріаном Ґреєм сповнила художника неабияким натхненням? Знайдіть у тексті опис зовнішності юнака.
4. Хто змусив Доріана замислитись над власною красою? Хто в романі сповідує ідеї гедонізму?
5. Що зрозумів Доріан, уперше побачивши свій портрет? Зверніться до тексту.
6. Навіщо Доріан вирішив показати портрет Безілові? Що той побачив?
7. Чи вважаєте ви, що саме художник винен у спотворенні душі й поведінки юнака?
8. Які риси характеру сформувалися в героя і як це позначилося на його подальшому житті?
9. З’ясуйте роль книг, літератури в житті Доріана Ґрея.
10. Як ви вважаєте, яке місце в житті Доріана Ґрея посідає кохання?
11. Що приваблювало Доріана в актрисі Сібіл і чому її невдала гра спричинила розрив стосунків?
12. Які зміни сталися на портреті Доріана після розриву з Сібіл?
13. Чому Доріан розуміє, що після загибелі Сібіл у нього більше немає надії?
14. О. Уайльд стверджує: «Художник — не мораліст». Чи підтвердив письменник фіналом роману власну концепцію?
Відповіді записати в зошити,сфотографувати і відправити вчителю.
Двадцять сьоме січня
Класна робота
Тема: Система образів. Еволюція образу головного героя
Завдання:
1.Перегляньте відеоролики про Оскара Уайльда:
2.Схарактеризуйте образ Доріана Грея, складіть сюжетний ланцюжок подій у творі (виконати в зошиті, фото надіслати на вайбер).
20 січня
Класна робота
Тема: Англія. Оскар Вайльд (1854-1900). "Портрет Доріана Грея". Особливості композиції роману "Портрет Доріана Грея". Передмова.
Завдання:
1.Опрацювати статтю "Роман "Портрет Доріана Грея"ЗА ПОСИЛАННЯМ. Зробити відповідні записи в робочих зошитах.
2.Прегляньте відео:
|
Текст твору: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=21 |
|
Аудіозапис твору: https://www.youtube.com/watch?v=0HtoNmqTU-4 |
Історія
написання: З усіх творів письменника найповніше втілив у творчу практику постулати
естетизму інтелектуальний роман "Портрет Доріана Грея".
У передмові до
уславленого роману "Портрет Доріана Грея" письменник викладає
своєрідний маніфест естетизму. І хоча вихідні положення свідчать про
надморальний зміст мистецтва, своїм твором Вайльд стверджує зворотне. Фізична
краса Доріана Грея не може бути сильнішою і важливішою за потворний
портрет-совість.
Твір написаний
у 1890 році. Прозаїк писав його на замовлення одного американського журналу у
рекордно короткий термін - трохи більше, ніж за два тижні, бо уклав парі, що
здатен створити роман саме у такий термін. Задум: одного разу у майстерні свого
приятеля, художника Безіла Уорда, О. Вайльд побачив натурника, котрий вразив
його досконалістю зовнішності. У передмові до твору автор визначив головну мету
роману: вічність і велич над життєвого мистецтва.
У липні 1890
року роман опублікували в американському журналі "Ліппінкотс Манслі
Мегазін". Він мав чимало спільного з твором Ч. Метьюріна "Мельмонт
-блукач", де також розглядався таємничий зв'язок між долею героя і його
портретом. Також джерелами роману стали твори: Жюріс -Шарля Тюїсмена "Навпаки",
Гете "Фауст", Бальзак "Шагренева шкіра", Гофман "Малюк
Цахес", Гоголь "Портрет".
Критичні
відгуки на твір носили, майже без винятку, надзвичайно різкий характер, навіть
з вимогою піддати забороні книгу, а автора - судовій відповідальності.
За формальними
ознаками "Портрет Доріана Грея" - це "роман виховання",
адже письменник виклав історію Доріана Грея, який побудував власне життя,
втілюючи певні ідеї. Але фактично твір - це моральна притча про молоду людину,
яка ставила до життя, як до експерименту і нехтувала загальнолюдськими нормами
моралі.
Рік
написання: 1890
Напрям: синтез романтизму, реалізму, імпресіонізму, естетизму.
Літературний рід: епос.
Жанр: інтелектуальний
роман
Тема:
історія життя і смерті молодого красеня Доріана Грея
Ідея: велич
справжнього мистецтва Композиція «Портрет Доріана Грея»
Головні
герої:
- Доріан Грей,
- художник Безіл
Голлуорд,
- лорд Генрі
Уоттоном,
- кохана Доріана
Сибіла Вейн, її матір та брат Джеймс,
- хімік
Кемпбел.
Композиція:
Роман
складається з передмови (25 афоризмів) та 20 розділів
Елементи сюжету:
Експозиція –
в майстерні художника Безіла Голу орда – робота над портретом Доріана Грея.
Зав’язка –
фатальне бажання Доріана Грея.
Розвиток
подій – кохання і смерть
Сибілли Вейн; – портрет – дзеркало душі Грея; – втілення ідей гедонізму лорда
Генрі у житті Доріана Грея. – вбивство Безіла; – смерть Джеймса Вейна; –
лицемірство по відношенню до Гетті.
Кульмінація –
замах на портрет.
Розв’язка
– смерть Доріана Грея Конфлікт між мистецтвом і мораллю, між красою і мораллю.
Образи-символи роману:
- Доріан
Грея — це втілення вічної молодості,
- Безіл
— символ служіння мистецтву,
- лорд
Генрі — виразник ідей гедонізму,
- актриса
Сибіл — уособлює театральність життя
Проблематика роману:
- проблема
співвідношення Мистецтва і Моралі,
- насолоди
і Моралі,
- мистецтва
і Дійсності,
- проблема
Краси, проблема Мистецтва.
- роль
Краси і Мистецтва в житті.
- утвердження краси як найвищої цінності,
- сенс буття людини; добра і зла.
13 січня
Класна робота
Тема уроку: Роман як жанр літератури,його формування і провідні ознаки. Різновиди роману ХІХ століття, національна своєрідність. Ідейно - естетичні погляди та творчий шлях Оскара Вайльда.
Завдання:
1.Опрацюйте ст.127 підручника, де зрозуміло викладено інформацію про роман як жанр літератури.
Зверніть увагу на висловлювання І.Франка про розвиток роману в європейських літературах (ст.127).
2.Опрацюйте матеріал підручника ст.181-193. Законспектуйте біографію в зошити.
3.Перегляньте відео:
5.Законспектуйте в зошити і вивчіть визначення "Естетизм", стор.190 підручника
Вісімнадцяте листопада
Тема. Контрольний твір№1
за трагедією Вільяма Шекспіра "Гамлет".
Теми до контрольного твору:
1.Гамлет - вічний образ світової літератури.
2.Філософські та моральні проблеми в трагедії "Гамлет"
УВАГА! НАСТУПНИЙ УРОК - УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ.
Завдання:
Прочитати повість Ніла Геймана "Кораліна"
Одинадцяте листопада
Класна робота
Тема:Розвиток мовлення №1. Гамлет - вічний образ світової літератури. Багатогранність Шекспірівських характерів. Вічний образ, трагедія.
Відеозустріч відбудеться згідно розкладу: 6 урок,13:25
Tetiana Musiienko приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.
Тема: Zoom meeting invitation - Zoom Meeting Tetiana Musiienko
Время: Это регулярная конференция Начать в любое время
Подключиться к конференции Zoom
https://us04web.zoom.us/j/6857888394?pwd=L0E5SitCSVR4cXd6TVFnMk5UdU0wdz09
Идентификатор конференции: 685 788 8394
Код доступа: 6q2G6f
Четверте листопада
Класна робота
Тема:Англія. Ренесанс в Англії. Здобутки й представники. Вільям Шекспір (1564-1616). "Гамлет". Філософські та моральні проблеми трагедії "Гамлет". Провідні мотиви твору
Матеріали до теми уроку знаходяться за посиланням
Додатково переглядаємо відеоролики до біографії В.Шекспіра та трагедії "Гамлет"
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника ст.42-62, вивчити монолог Гамлета напам'ять ( на вибір:ст.50-51 "Так. Бути чи не бути - ось питання..." або 57-58 "Усі мені довкола докоряють..."
Немає коментарів:
Дописати коментар